Тур дю Монблан

Все починається з думок, продовжується в розмовах і перероджується в ідею, яка стає – метою. Далі – справа дій. Давні мрії про піший похід не давали нам покою вже багато років, та проте, ми не мали ні підготовки, ні досвіду, ні спорядження. Але як виявилось, це все – лише справа бажання. Так, років 9 тому, ми не подорожували далі найближчого моря у відпустку, а потім підкорили безмежжя рідної України, а потім – Європи. В певний час нас надихали кінофільми, такі як «Дика», «Шлях (Святого Якова)», «В диких умовах», але ми зовсім не розмірковували серйозно. Однак… Однак життя буремне, і, здається, в кожного з нас бувають моменти моральної та соціальної стомленості, і в такі моменти хочеться позбутися всього навколо, залишитись вдвох, без зв’зку з зовнішнім світом, та йти і йти тільки вперед, від світанку до заходу сонця. Отже, розмовляючи з коханою дружиною одного серпневого вечора, ми знову повернулись до цієї теми та занурившись в інтернет в пошуках цікавих пішохідних маршрутів, перебираючи та вивчаючи кожен більш-менш цікавий, зупинились на одному – найяскравішому, найрізноманітнішому, з непростими, але й не занадто тяжкими умовами – Tour du Mont Blanc.

Ідея

Вересень, 2018й рік. День за днем, вивчаючи звіти та офіційні матеріали ТМБ, ми почали прокладати маршрут – адже основне, це як дістатись місця старту з усім спорядженням, та ще й так, щоб це було досить бюджетно. Про зручність – то вже не дуже важливо.

Звісно, летіти через Женеву – найшвидший варіант, але й найдорожчий, адже потрібно окрім авіквитків оплачувати ще й багаж. Тому, пам’ятаючи про досить легкий та цікавий спосіб дістатися до Італії через Угорщину, почали штурмувати цей варіант, але майже за рік до старту реальні ціни на автобуси FlixBus дізнатися неможливо, тому коли прийшов час в травні-червні 2019го брати квитки, зіткнулися з реальними дуже дорогими цінами, і довелось екстренно корегувати маршрут. І – вуаля, все вийшло, ще простіше та ще дешевше. Отже, фінал виявився таким:

В суботу, 10 серпня 2019 року, зібравши речі, сідаємо на потяг Укрзалізниці о 17:11 013К з Києва до Чопа, куди прибуваємо о 8:30 ранку наступного дня, 11 серпня. Квиток в плацкарті коштує 193 грн (6,5 євро).

Далі в касі вокзалу купуємо єдиний квиток на 2 потяги – перший (1 вагончик) перевозить нас через кордон до файного угорського містечка Захонь (Zahony), їдемо 40 хвилин (4 км) і пересаджуємось на тій же платформі на потяг, який довезе нас до Дебрецена (Debrecen). Квиток коштує 280 грн (9,6 євро) і купити його можна тільки в касі залізничного вокзала Чопа, звідки виїжджаємо о 10:25, в Захонь прибуваємо о 09:43 (різниця 1 година часу), і вже з 10:03 до 12:26 (2,5 години) спокійно та комфортно їдемо до Дебрецена, милуючись затишними будівлями станцій на шляху.

З Дебрецена WizzAir щоденно курсує до Мілану (Milan), та нажаль, між прибуттям в місто та відправлення літака всього 2 години, тому ризикувати неварто, і ми залишаємось на ночівлю саме тут і насолоджуємось залишком неділі, адже це останній спокійний день, коли ми можем погуляти без речей. Рік тому, по дорозі в Мілан ми також ночували тут, в тих самих апартаментах, які, до речі дуже рекомендуємо таким соціопатам, які ми є. Та і взагалі місто начебто спеціально існує для спокійного відпочинку.

Понеділок, 12 серпня 2019 року, о 14:35 вилітаємо до Мілану Мальпенса, де, після прибуття о 16:25, неквапливо насолоджуючись італійською мовою та вином й залишаємось на ночівлю в хостелі, спеціально підібраному поблизу автостанції, звідки наступного ранку вирушаємо далі. Квиток на літак обійшовся в 300 грн (10 євро) завдяки WDC (WizzAir Discount Club) та багаж 600 грн (20 євро) – один на двох, адже ми придбали величезну сумку, куди плануємо зібрати всі необхідні речі.

І ось – настав той самий день, 13 серпня 2019го, в який ми почнемо наш піший похід, але спочатку з Мілану до міста Шамоні (Chamonix-Mont-Blanc), котре знаходиться вже на території Франції, їдемо на автобусі FlixBus о 07:30 до 11:25, де докуповуємо провізію та газовий балон, дістаємось до містечка Лез-Уж (Les Houches), підіймаємось на канатці за 470 грн (16 євро) до перевалу Bellevue (1801 м), звідки повноцінно, в дуже швидкому темпі та з усіма речами, вирушаємо в піший прохід. За залишок світлового дня ми маємо осилити повну денну норму шляху, щоб вийти на запланований графік.

Далі, до 22 серпня включно – ТМБ, про що розповім нижче, а поки що – коротко про зворотній шлях, який не дуже відрізняється від цього.

Після походу, як все буде добре, 23 серпня ми о 10:00 ранку залишимо Шамоні на тому самому автобусі FlixBus (470 грн, 16 євро), прибудемо в Мілан о 14:00, виділимо кілька годин на прогулянку містом, і в той же день о 22:25 вилетимо літаком WizzAir до Будапешту (Budapest). Після прильоту о 23:55 заселяємось до хостелу біля залізничного вокзалу Budapest-Nyugati, з якого вже наступного дня, 24 серпня о 10:23 вирушаємо потягом за 540 грн (18 євро) до міста Захонь, куди прибуваємо о 14:57 і вже о 15:55 сідаємо на прикордонний потяг, який привезе нас в Чоп, і який ми залишимо на потязі 013Л о 18:53 і закінчимо мандрівку в неділю, 25 серпня 2019го року, на залізничному вокзалі Києва о 10:46.

Фінансовий підсумок. Весь шлях в обидва кінці на одну людину (не враховуючи трансфер аеропортів): ~3135 грн (105 євро). Житло за двох: ~2400 грн (82 євро), а з одного: 1200 грн (41 євро). Трансфер з Milan Malpensa найдешевший – 230 грн (8 євро) в один бік, або 410 грн (14 євро), якщо купувати відразу зі зворотнім квитком. До аеропорту Дебрецен ходять шаттл-баси, котрі підв’язані під рейси, водій приймає тільки кеш і тільки форінти, проте в будівлі є банкомат. Проїзд коштує 45 грн (450 форінтів).

Підготовка

Щодо підготовки, то тут і складно, і просто: все несемо на собі, тому багато речей взяти неможливо, але при цьому – все ж таки треба достатньо речей взяти, щоб не пропасти. Також маємо умову, що всі речі мають бути вагою не більше 20 кг для перевезення літаком.

Два рюкзаки (55 л і 65 л), один намет, два каремати, два спальних мішка – це зрозуміло. Обов’язково трекінгові кросівки та альпенштоки, штани/шорти, змінний верхній одяг, непродувні куртки, арафатки та кепки на голову. Звичайні дощовики (пончо) та дощовики для ніг, чохли для рюкзаків. Крем від сонця, сонцезахисні окуляри, термобілизна, перчатки, трекінгові та звичайні шкарпетки. Можливо, термос, мішки для води, фляги, аптечка (підбирається індивідуально, але мазь для суглобів та м’язів – обов’язково, як і пластирі). Газова горілка, бо розпалювати багаття там суворо заборонено. Еластичні бинти, наколінні пов’язки, фонарики з запасними батарейками, посуд для готування їжі, ніж, відкривачки, мило, шампунь, інші засоби гігієни. Ну і звичайно – портативні зарядні пристрої, фотоапарат, тощо.

Це, мабуть, основні речі, все інше також – індивідуально. Звичайно, треба подумати про мапи як класичні паперові з маршрутами, так і офф-лайн на телефонах.

Протягом року ми поступово докуповували все необхідне, чого у нас не було, а за кілька місяців до виходу – почали тренування, щоб покращити фізичну форму перед таким викликом.

Маршрут

Вивчивши різні варіації проходження маршруту, ми зупинились на класичному – проти годинникової стрілки зі стартом у Шамоні.

День 1. Вівторок, 13 серпня. Chamonix-Mont-Blanc → Les Houches → перевал Bellevue → перевал Col de Tricot → Les Contamines-Montjoie. Дистанція: 20 км, час: 8 годин, набір висоти: 900 м.

День 2. Середа, 14 серпня. La Balme → Têtes des Bellaval → перевал de la Croix du Bonhomme. 12 км, 10 годин, +1150 м.

День 3. Четвер, 15 серпня. Озеро Lac de Mya → La Ville des Glaciers. 10 км, 5 годин, +300 м.

День 4. П’ятниця, 16 серпня. Col de la Seigne → Італія → льодовик Miage → Rifugio Maison Vieille. 16 км, 8 годин, +600 м.

День 5. Субота, 17 серпня. Courmayeur → перевал Col de Grand Ferret → Швейцарія → La Fouly. 15 км, 9 годин, +800 м.

День 6. Неділя, 18 серпня. Val Ferret → Champex-Lac. 16 км, 8 годин, +500 м.

День 7. Понеділок, 19 серпня. Перевал Fenêtre d’Arpette або перевал Alp Bovine. 15 км, 9 годин, +1300 м.

День 8. Вівторок, 20 серпня. Перевал Col de Balme → Франція. 15 км, 8 годин, +500 м.

Дні 9–10. Середа–четвер, 21–22 серпня. Люфтові дні. Відпочинок. Фінал.

Tour du Mont Blanc

Tour du Mont Blanc – done! 8 днів, ми – тільки вдвох. 160+ км пішки навколо Монблану через три країни – Францію, Італію, Швейцарію, овер 35 кг речей за плечима зі своїм наметом, майже щоденні штурми перевалів від 2000 до 2700 метрів (Бельв’ю, Коль де Тріко, Коль дю Боном, Коль де ля Сень, Коль де Гранд Феррет, Бовін, Коль де ля Бальм), сумарний набір висоти більше 10000 м, ночівлі як у доріг, так і біля притулків та в кемпінгах, нереальні пейзажі та цікаві зустрічі… Ідея, яка зародилася майже рік тому та переросла в ціль та мрію – повністю виправдала себе! Коли кожен день ти поруч з коханою людиною і перед тобою постійно відкривається щось нове, відчуття свободи та щастя. Чи було важко? Ні, було не важко, було дуже-дуже важко, особливо в перший та останній дні. Адже після першої ночі майже готові були зійти з маршруту, а в останній штормовий день, коли сил майже не лишилось, десь за відміткою 2000+ метрів відчай перехоплював дихання… Але тепер це позаду, і ми, ще не усвідомлюючи до кінця що змогли зробити, вже сумуємо за цим прекрасним ТМБ з його фантастичними гірськими пейзажами та мальовничими містечками – Шамоні, Лезуж, Ле Контамін-Монжуа, Курмайор, Ла Фулі, Пра-де-Фор, Іссер, Шампе, Тріан, Ла Тур…

День 1

Отже, перший день нашого ТМБ. Згідно плану, маємо 8 днів маршруту та 2 дні люфту. Приїхали до Chamonix близько 11 години ранку, витратили деякий час на пошуки газового балону та мапи й впевнено рушили через Les Houches до підйомника на перевал Bellevue (1801 м), звідки, маючи запас їжі на всі дні та всі необхідні речі за плечами, близько 15ї години дня вирушили під палючим сонцем до нашого першого серйозного перевалу – Col de Tricot (2120 м), що біля вершини гори Mont Vorassay (2299 м).

Зазвичай, приблизно в цей час згідно маршруту, необхідно було закінчувати трек та зупинятись на нічний відпочинок, а це означає, що від самого старту ми вже відставали від графіка майже на один день. Проте, не дивлячись ні на безмежно стомлені коліна, ні на плечі, що дико боліли, ми змогли успішно скоротити час відставання й, пройшовши крізь досить потужний водоспад та намилувавшись прекрасним льодовиком Bionnassay, спустились до долини й о 20:30 вечора встановили намет неподалік притулку Refuge de Miage.

Стомлені від незвичного фізичного навантаження, після легкого перекусу, мріяли про сон та відпочинок, але на нас чекала важка та дуже холодна ніч, в яку ми, мабуть, зовсім не спали до ранку й дійшли висновку, що необхідно зійти з дистанції наступного дня, лиш діставшись до найближчого міста на маршруті. Перший день навчив нас майже без акценту вимовляти французьке «Bonjour!» та змусив серйозно задуматись над ідеєю…

День 2

Безхмарне насичено-синього кольору небо та ласкаве проміння вранішнього сонця трохи додали оптимізму, і ми нарешті змогли розгледіти епічну вершину Aiguille de Bionnassay (4052 м).

Перший ранок й перші похідні збори були затяжними, але вже в 11:50 ранку ми, привітавшись з милими корівками біля Refuge de Miage, різко пішли вверх, до наступного притулку Auberge du Truc, де, після короткотривалого відпочинку, почали крізь ліс спускатись до французького поселення Les Contamines-Montjoie. Під час руху було прийнято рішення щодо холодних ночей – докупити суворий зимовий спальник (ті, що були з нами, розраховані на температуру комфорт +15, придбали на комфорт 0, екстрим −17). Саме тут ми мали ночувати вчора, згідно графіка.

Після 15:00 години дня взяли напрямок до підніжжя гори Tête de la Cicle (2552 м), й плавно набираючи висоту з 1150 м до 1700 м та насолоджуючись ще поки що лісистою зоною, до 19:00 години добираємось до бівуаку біля притулку Refuge de la Balme. Попереду – три найважчі перевали підряд з загальним набором висоти більше 1000 м, а запланована ніч мала бути найхолоднішою на висоті 2300+ метрів, та проте ми вирішили найвисокогірнішу та найхолоднішу частину маршруту пройти за наступний день. Цього дня ми ще більше насолоджувались краєвидами, хоча стомились не менше, вночі ж вже було значно тепліше і нам пощастило навіть трохи відіспатись.

День 3

Налаштувавшись на серйозний штурм першого перевалу Col du Bonhomme (2329 м) після запашної вранішньої кави, ми швидко зібрали речі й близько 10:50 ранку вирушили.

Перший набір висоти в 650 м давався тяжко, огинаючи відріг Монблану Têtes des Bellaval (2892 м), але ми не відступали, куштуючи по дорозі смачну гірську чорницю та водичку з джерел. Перевал дав змогу відпочити й помилуватись гірським озером Lacs Jovet (2194 м). Ми вже давно вийшли з зони лісу, і вже наступний етап шляху вів нас скелястими доріжками до іншого перевалу біля притулку Refuge de la Croix du Bonhomme (2500+ м). Звідси ми з останніх сил, одягнуті максимально тепло, ризикуючи зірватись вниз під нещадним вітром, підкорили третій, останній на сьогодні перевал Col de Fours (2665 м), обігнувши таким чином вершину Tête Nord des Fours (2756 м).

Далі, вже з фізичною насолодою, спустились на майже 900 м вниз (правда, відкинули відвідування озера Lac de Mya (2400 м)), до річки Torrent des Glaciers, де, привітавшись з місцевими бабаками, між поселенням La Ville des Glaciers та притулком Refuge des Mottets, обабіч шляху ТМБ, розбили табір на ночівлю, за 10 хв ходу до місця запланованої ночівлі згідно графіку, а отже, офіційно наздогнавши його! Вже завтра зранку – новий перевал, який приведе нас до Італії, а в цей вечір – смачна вечеря, душевні розмови та гра в брідж.

День 4

Французька частина. Ховаєшся в наметі ти чи ні, але все одно нікуди не подінешся від десятків «Bonjour!», навіть якщо ти ще спиш, адже ТМБшники ще ті ранні пташки, у котрих підйом о 6:00 ранку та вихід на маршрут не пізніше 7:00. Проте вдень вони вже після 15:00 години зупиняються на відпочинок і вже до 18:00 міцно сплять, а ми, сови, так зовсім не можемо, тож йдемо довше, щоб пізніше отаборитися.

Набравши свіжої води в притулку Refuge des Mottets, ми, впевнені в своїх силах, попрямували до перевалу Col de la Seigne, милуючись зустрічними кіньми та великою отарою овець. На шляху досить людно, слабкість в ногах не дозволяла рухатись з більшою швидкістю, хоча підйом досить пологий, та проте краєвиди додають сили і за 2,5 години ми щасливі та захекані фотографуємось прямо на кордоні Франція-Італія на висоті 2515 м, звідки нашим очам вперше відкривається на абсолютно безхмарному небі величний Mont Blanc (4808 м).

Італійська частина. Продовжуючи вже на спуску огинати ще один відріг гори Aiguille des Glaciers (3816 м), звикаючи до «Buongiorno!», ми впевнено крокували натертими мозолями по нереально чарівній долині, оточеній з правого боку вертикальною стіною хребту висотою майже до 3000 м, а з лівого боку – скелястими великанами масиву Монблан від 3500 м до 4800 м заввишки.

Залишивши позаду притулки Rifugio Elisabetta, Cabane du Combal та льодовикове озеро Lago del Miage (2020 м), було обрано альтернативний маршрут в бік Курмайора, та пройшовши ще години дві, зупинились на ночівлю в дорожньому кемпінгу Hobo Camping (24 євро за ніч). Цей кемпінг у підніжжя найвищих гір масиву та чітко напроти Монблану став знаковим для нас – крім атмосфери, яка розслабляла та надихала відмінним настроєм, ми, святкуючи в кемпінговому барі успішне виконання рівно половини ТМБ та все ще зберігаючи 2 дні люфту, вирішили продовжити маршрут ще на один день – 9й. Відпочиваючі гомоніли навкруги, діджей крутив класичні рок та кантрі пісні, а ми знову звикали до звуків музики та людських голосів після чотириденної тиші…

День 5

Італійська частина. Прокинувшись досить рано, ми швидко зібрали речі під запашну каву й залишили долину Val Veny, взявши напрямок до Курмайора. Отже, відтепер ми йшли графік в графік, граючись тільки з місцями ночівель. В цьому чудовому курортному містечку витратили трохи часу на докупівлю деяких продуктів, а також на підзарядку акумулятора до фотоапарату.

Кілька годин цивілізації – було аж занадто багато для нас, тому ми якомога швидше вирушили в верхів’я долини Val Ferret, подалі від усіх. Біля притулку Arpnouva (1789 м) почався доволі крутий підйом під дуже незручним нахилом й не закінчувався до самого кінця. Хоч на 5й день ми вже й втягнулися повністю в подібні навантаження, та загальна втома все таки давала про себе знати, й нам було доволі тяжко.

Швейцарська частина. Штурм перевалу Col de Grand Ferret (2537 м) зі стрімким набором висоти у 800 м був успішно виконаний попри фізичний стан, і ми опинились на лінії кордону Італія – Швейцарія, поміж двох величних гір – Mont Dolent (3820 м) зліва та Grand Golliat (3237 м) справа.

Годинник показував 16 годину дня, попереду – повільний спуск на 900 вертикальних метрів до швейцарської долини з миловидними поселеннями, в одному з яких – La Fouly (1590 м), нам потрібно було відшукати кемпінг та зупинитись на ночівлю. По дорозі нам пощастило пройти крізь невеликий притулок Chalet De La Peule, де за столиками сиділи підстаркуваті швейцарці з великою кількістю відкоркованих пляшок вина та співали якісь свої застільні пісні. Виглядало дуже затишно та атмосферно! Та затримуватись там ми не могли, тому із білою заздрістю пройшли далі і через кілька годин, нереально стомлені, дістались до необхідного місця – Camping Glaciers, де за 35 швейцарських франків придбали місце для намету, і ще за 2 франки – пляшечку смачного пива, а після смачної вечері із великим задоволенням завернулись в спальники та позасинали…

День 6

Відпочивши вночі, все ще не усвідомлюючи той факт, що вже почався аж шостий день ТМБ, а ми ще йдемо, був взятий курс на центральну вулицю La Fouly, з якої, правда, досить швидко довелось звернути вліво, на лісову стежку. День видався чи не найспекотнішим за весь час, та саме сьогодні нам допомагав ліс – майже весь день треба було йти поміж дерев.

Ласуючи смачними ягодами малини та чорниці, ми неквапливо рухались вздовж пересохлої річки, не забуваючи милуватись могутнім гірським масивом Швейцарських Альп зліва та мальовничими поселеннями справа. За кілька годин стежка привела нас до нереально красивого селища Praz-de-Fort, де ми естетично кайфували, споглядаючи як нові будинки, так і дуже старі дерев’яні. Що приємно дивувало – це велика кількість джерел питної води.

Після маленького поселення Issert ми почали доволі різкий підйом вверх, і за кілька годин, стомлені від пройдених 18+ км, нарешті дійшли до казкового місця – містечка Champex-Lac з високогірним озером Lac de Champex (1466 м). Єдиний магазин працював до 18:00, тому з останніх сил добігли до нього, де придбали освіжаючі напої і змогли дозволити собі майже годинний відпочинок на березі озера. Не сходячи з маршруту ТМБ, зупинились на подвір’ї притулку Gîte Bon Abri за 22 євро. Шостий день Tour du Mont Blanc видався і найлегшим, прогулянковим, і найдовшим, за кілометражем.

День 7

Цієї ночі вперше пішов дощ, і не просто дощ – а злива з грозою. Намет стійко витримав цей шторм, котрий ближче до десятої години ранку заспокоївся, а ми, добре поснідавши, швидко зібрали речі, приготували пончо й рушили далі. Фізично не були готові йти важким альтернативним шляхом через перевал Fenêtre d’Arpette (2665 м), тим паче що погода вже була ненадійною, тому вирішено було тримати курс на більш лайтовий перевал Bovine (1986 м).

Непроглядний тяжкий туман, немов молоко, вкрив всі гори навколо від низини і аж до високогір’я, тому побачити красу змогли тільки значно піднявшись вверх. Перед нами повстали величні гори, вкриті густим хвойним лісом, а справа відкрилась долина річки Rhône з великим містом Martigny.

Дощ все таки наздогнав нас на підйомі, та не завадив руху вперед. Спускались вниз крізь туман, і вже недалеко від селища Trient, де необхідно було знайти місце для ночівлі, завітали до єдиного в цьому районі міні-магазинчику, де крім сувенірів, придбали пляшку смачного швейцарського вина та шматок сиру. Близько 18 вечора отаборилися в кемпінгу біля притулку Refuge Le Peuty, який на офіційній мапі ТМБ був позначений як безкоштовний, та по факту з нас стягнули 12 євро за місце для тенту.

День 8

Злива як почалася ввечері минулого дня, так і не зупинялась до сих пір. Намет вже ледь справлявся з такою кількістю дощу, і поступово почав пропускати вологу. Попереду – останній перевал нашого ТМБ, і його треба було зробити саме сьогодні, адже згідно прогнозам – негода мала затягнутися мінімум на тиждень. Поки збирали речі, встигли намокнути, та все ж одягнувши водостійкі чохли на рюкзаки та пончо на себе, рушили вперед. Розмиті стежки перетворились на потоки грязі та води, дощ постійно то затихав, то посилювався, і вже за годину ми промокли від ніг до голови. Дикий холод й мокрий одяг спонукали нас рухатись активніше, проте фізично було неможливо. За дві години стрімкого підйому нас неодноразово накривали відчай та безвихідь, з кожним кроком сил ставало менше і менше, а тіло промерзало до кісток.

Близько обіду шторм підсилився, а ми змогли дійти до бажаного перевалу Col de Balme (2191 м), де, на наше щастя, рівно на лінії кордону Швейцарія-Франція, знаходився притулок Chalet du Col de Balme. Замовивши гарячий чай та бурбон, вирішили годинку відпочити й зігрітися, та вирішити, що робити далі, адже виявилось, що в обох рюкзаках наші речі мокрі всі без виключення, в тому числі й намет, каремати та… спальники. Дивом на вершині гори пробивався 3G зв’язок, завдяки якому ми змогли проаналізувати ситуацію з погодою та цінами на житло й зупинитись на найкращому альтернативному варіанті, а саме: вижати з себе все можливе й повністю завершити тур, тобто дістатись таки пункту старту, Chamonix, й, встигаючи на вечірній автобус, вирушити до Мілану сьогодні, на 3 дні раніше. Надихнувшись цими перспективами, одягнувши все мокре на себе, почали спуск. Рокове рішення зігрівало нас і далі, і ми, вже забувши про надтяжкий підйом, летіли вниз, й за годину вже опинились в курортному містечку Le Tour, далі впевнено рушили до Chamonix і, близько 18ї години вечора замкнули велике 170-кілометрове коло, повернувшись на те саме місце, звідки починали Tour du Mont Blanc 2019 рівно 8 днів тому!

Фінал

Tour du Mont Blanc – позаду. Позаду й Угорщина, Італія, Франція, Швейцарія з мільйонами щирих посмішок зустрічних людей з їх привітними Bonjour! та Buongiorno! Позаду сам Монблан та його гірські хребти і масиви, річки, озера… Позаду ці нереальні ночі в наметах та десятки кілометрів шляху, і як моменти щастя та підйому, так і моменти відчаю та негативу, позаду потяги, літаки, автобуси, електрички… Тільки зараз починаємо усвідомлювати те, що ми змогли зробити. Майже рік очікування та планування крок за кроком всіх елементів шляху, адже ми зовсім не хотіли залежати від яких-небудь умов проплаченого туру, а бажали лише залишитись вдвох, подалі від соціуму, без зв’язку та будь-яких обов’язків – і це вдалося, адже інколи на шляху ми по кілька годин не зустрічали людей. Аби виконати цю мету, особисто я за кілька місяців до старту свідомо відмовився від паління, чому безмежно радий. Але все ж таки це відбулось тільки завдяки підтримці та стійкості в тяжкі моменти моєї коханої дружини, котра впевнено прийняла цей виклик та мужньо боролася з перевалами, холодними ночами (до 1 градуса!) та негодою (і перемогла!), за що їй – окрема сердечна подяка!

Tour du Mont Blanc – один з найстаріших трекінг-маршрутів світу. Першим навколо масиву обійшов швейцарський ботанік Орас-Бенедикт де Соссюр в 1758 році. За ним в 1863 році вирушили англійці – ось вони й відкрили світові не тільки цей маршрут, але й сам трекінг як вид дозвілля. Тоді ж з’явились перші мапи та путівники. Класичний маршрут навколо масиву Монблану через Італію, Францію та Швейцарію, що складається з десятка перевалів та мальовничих долин, – як і раніше один із найпопулярніших. Щорічно його проходять близько 10 тисяч туристів, і саме цього року ми мали змогу долучитися до руху і стати його частиною, Тур де Монблан-2019!

Відео з походу (YouTube)

Очікування / Реальність

На початку я досить детально описав теоретичний план, згідно з яким ми мали дістатись туди й назад та пройти ТМБ, а ось для порівняння – реальна картина подорожі.

Стосовно шляху до Шамоні – все склалось так, як і планувалось, ніяких змін та відхилень (крім запізнення літака в Мілан рівно на 1 годину). А ось зворотній шлях змінювався неодноразово. Через негоду і дійсно планове закінчення ТМБ, ми залишили Шамоні в середу о 19:55, придбавши квитки на FlixBus за кілька годин до відправлення (10 євро). О 23:25 мали бути в Мілані, проте була затримка на годину.

Заселились до хостелу, розібрали мокрі речі, відпочили й на наступний день рушили до Дезенцано-дель-Гарда (Desenzano del Garda) на електричці Trenord (перший люфтовий день, середа, 21 серпня), звідки на теплоході попливли по знайомому курсу до Сірміоне (Sirmione), де гуляли, плавали й куштували смачне морозиво до самого вечора.

В четвер, 22 серпня, на другий люфтовий день, за кошти, які нам повернув FlixBus за невикористані квитки Шамоні – Мілан, ми погнали до Генуї (Genova) (12:00 – 14:10), де встигли не тільки побігати по місту, а ще й поплавати в Лігурійському морі й повернутись до Мілану (20:40 – 22:50).

П’ятниця, 23 серпня. Деякі свої плани не змогли реалізувати, тому, віддавши речі на зберігання на Центральному залізничному вокзалі, насолодились спокійною прогулянкою на Монументальному цвинтарі та по центру Мілану. Під вечір рушили в аеропорт і вчасно вилетіли до Будапешту.

Субота, 24 серпня – центр Будапешту, між 2 та 3 годиною ночі. Розуміючи, що немає сенсу залишатися на 3 години в хостелі, приймаємо остаточне рішення і, пішки дійшовши до залізничного вокзалу, беремо квитки до Захоні на потяг о 3:43 ночі, й успішно вирушаємо до кордону з Україною. З 9:25 ранку до 14:30 п’ємо каву й насолоджуємось тишою порожнього містечка, переїжджаємо кордон й очікуємо на наш потяг до Києва в єдиному більш-менш адекватному ресторанчику на весь Чоп.

В неділю, 25 серпня, близько 11 години ранку ми повернулись додому…

Підсумкові дистанції (за фактом)

• День 1 — 18 км, 9 годин, +1100 м
• День 2 — 14 км, 8 годин, +850 м
• День 3 — 15 км, 9 годин, +1350 м
• День 4 — 18 км, 9 годин, +1000 м
• День 5 — 26 км, 11 годин, +1250 м
• День 6 — 19 км, 6 годин, +650 м
• День 7 — 16 км, 7 годин, +850 м
• День 8 — 22 км, 9 годин, +1200 м

Мапа